Чи можна намалювати місто і його жителів за кілька хвилин, чи подобається пасажирам метро і продавцям на ринку, коли їх малюють, як відбивається настрій Києва в лаконічному начерку і коли одна картинка помирила друзів?
ТРК «Проспект» запросив 13 скетчерів напередодні Дня художника, щоб дізнатися, як вони розставляють акценти та залишаються вільними наодинці з містом і собою. Урбан скетчінг - це світовий рух художників, які роблять швидкі замальовки міста з натури. Це не застарілий жанр шаржу і не ретельно промальовані портрет або пейзаж, а начерки, які фіксують час і місце і розповідають історію.

Олена Гаврищук
— Я малюю з дитинства, скільки себе пам'ятаю. Скетчингом займаюся ще зі школи. В кінці одного з уроків художньої школи нам давали завдання хвилин п'ятнадцять малювати один одного. Це був перший досвід такого скетчингу. Коли навчалася в архітектурному, ми повинні були здавати кожні три дні по три роботи. Тому доводилося знову малювати одне одного, щоб здати потрібну кількість робіт. 

Роботи у форматі міських замальовок роблю не дуже часто. Коли є можливість і гарна компанія — то це круто. Завжди з собою маю декілька маркерів і блокнот, щоб коли з'явиться можливість, усе було під рукою.

Мабуть, найбільше мені подобається малювати людей, особливо людей старших, бо на обличчі відбивається їхнє життя, зморшки можуть багато розповісти.
Найлегше робити замальовки у кафешках: це комфортно, можна попити кави, посидіти за столиком. Важче — на вулиці, особливо коли з собою немає якогось стільчика, і ти маєш стояти, десь примоститися, ще й у такому положенні рука трошки дрижить. Найкраще місце для мене — це метро. Ідеальна ситуація — коли їдеш у метро вдень, сидиш, і навпроти — людина, що читає або спить, і у тебе є півгодинки її намалювати. В метро малюю, напевно, найчастіше. В основному мої «жертви» не бачать, що їх малюють. Буває, що пасажири помічають, тоді зазвичай підходять, дивляться, часом фоткають. Якщо людина помітила, що її малюють, то найкраще — посміхнутися та постаратися не змінювати позу. І можна потім попросити показати, що вийшло. А можна і не видавати себе, щоб не бентежити ні себе, ні скетчера. А поки малювала один скетч у «Проспекті», примостилася біля одного з островків, так дівчина питала, чи можна їй відійти, щоб не порушити малюнок. 
Джерело: http://project.weekend.today/prospekt_scetchers