Батьки тішяться, коли їхні діти починають читати в 5 років. Але з часом  «радість» забувається, в свої 10-15 школярі все більше занурюються в YouTube та Minecraft.  Дорослим доводиться виборювати у них час хоч на домашнє завдання. Подібний досвід був і у нашій родині -  моя донька Юля рано навчилася розмовляти і читати. А коли трохи підросла – то вдарилася в hich tech та digital: має свій YouTube-канал, активно знімає відео та мріє стати блогером. Про книжки постійно треба нагадувати. 
Особисто я, як мама, глибоко переконана, що читати  необхідно щодня, багато та різного. За останні кілька років впроваджувала різні практики та механізми, щоб привчити доньку до книжки. У цьому процесі найскладнішими для нас виявилися два моменти. Перший – це переключити увагу від захопливого гаджету до «нудної» на перший погляд книжки. Другий – побороти лінощі. Адже читання вимагає інтелектуальних зусиль – думати, аналізувати, перебувати в контексті. Щоб перемогти ці дві перепони, поставила собі за ціль і саме читання зробити для своєї дитини захопливим. Ось кілька відпрацьованих лайфхаків.
На книжку ми переключались плавно. Спочатку пропоную донці, що почитаю їй сама. І після 2-5 сторінок дитина, занурившись у пригодницьку історію, прагне дізнатися, що ж буде із головним героєм дані. Тому продовжує читати вже сама. Там ми подолали у другому – третьому класах  8 томів Гарі Поттера. 
Літературу вибираємо в захопливій атмосфері – під час шопінгу в ТРК «Проспект» обов’язково заходимо в магазин «Буква». Гортаємо сторінки, розглядаємо малюнки, читаємо анотації. Купуємо все те, що сподобалось. 
В сезоні «зима-весна-2018»   ми осилили 14 історій українських та світових письменників. Кожна по-особливому захоплююча: про почуття, мрії та рішення головних героєм. Рекомендуємо з донькою прочитати кожну. Ось кілька фактів про вплив прочитаних книжок на світогляд та самооцінку дитини. 
«Привіт, це я» - сучасна трилогія норвежської письменниці Ніни Ґрьонтведт про дівчинку-підлітка Уду. Як вона закохувалась, переживала невдачі та писала таємний щоденник. Бути у чомусь невпевненою для школярки – це нормально. Дочка приємно здивувалась, що аналогічні відчуття, в дечому навіть неприємні, переживає не лише вона. Уда – приклад того, що інші діти її віку також «бувають трохи щасливими, інколи – взагалі нещасні». Тому дана історія додала впевненості в осмисленні себе та переживанні труднощів. А ще ми із дізналися, що улюблена книжка головної героїні – це «Нескінченна історія» німецького автора Енде Міхаеля. Тому в ТРК «Проспект» ми ціле направлено пішли  в «Букву» за цією книжкою.
«Нескінченна історія» - найсуперовіша історія про звичайного самотнього хлопчика Бастіана Бальтазара Букса, на якого ніхто не звертав уваги. Але він зміг врятувати цілий світ фантазії. «Книжка легко може конкурувати із моїм улюбленим Гарі Поттером. Адже в ній більше вигаданих персонажів із різними суперсилами, моральними принципами, волями до перемоги та психотипами. Ункальніші герої - Щастедракон, зеленошкірий воїн Атрео, царівна Місяцівна, світлоблук, кольоровий лев Граограман. Читаючи, малювала про них малюнки», - розказувала мені Юля. Ця пригода – і справді про складний шлях від скромного хлопця до знаменитого героя, яка надихає. Можливо, саме після «Нескінченної історії» моя донька стала більше само-мотивованою до читання. 
«Кораліна» англійського письменника-фантаста Ніла Геймана  визнана бестселером New York Times. Бо  вчить вибачати, прислуховуватися до інтуїції, не «роздаватися» на дрібниці заради власної вигоди, а відчувати емпатію до інших. А головне, що навіть у дитячі роки є місце для подвигів. Адже дівчинка Кораліна врятувала своїх батьків, не повелася на підступні, але заманливі пропозиції злої чаклунки. Юля по-своєму інтерпретувала сюжет: «Книга страшна, під ковдрою трохи навіть тремтіла. Та й малюнки похмурі. Але для мене стало відкриття – як дівчинка може так по-дорослому думати та діяти. Вона сама собі давала поради, сама себе підтримувала, звертала увагу на деталі та докази. Були ситуації, коли, здавалося, чаклунка вже перемогла. Але Кораліна, долаючи власний страх та вагання, вигадувала нові схеми проти чар та маніпуляцій. Я тоді подумала – якщо Кораліна змогла перебороти власний страх у своїй реальній історії, то і я не буду боятися. Адже я все ж таки – читач». 
«Піраміда Синтії» - коротенька історія від українського фантаста Олега Чаклуна про Синтію, доньку короля та її дворецького. Найбільше мою доньку вразили ілюстрації до книги: «Малюнки нагадали мені стародавні розписи, які я бачила у Єгипті. Це так надихнуло по-сучасному розказувати історії про минулих королів та малювати про них сюжети», - полідилась враженнями Юля. 
У «Букві» в ТРК «Проспект» книжку «Відьми» англійського письменника Роальда Дала продавець-консультант нам не рекомендувала читати. Сказала, що чула негативні відгуки, наче дітям страшно. Але ж ми вже полюбили далівську «Матільду», «ВДВ», «Джеймса та персика», «Чарлі і шоколадну фабрику». Наша читацька  інтуїція підказала, що не може містер Дал написати неякісне. Тому ризикнули, купили «Відьом», прочитали і не пошкодували. Підтвердилось -  дійсно лячно, коли на дітей полюють нечистоти та перетворюють їх на мишок. Але життя триває, коли поряд шляхетна та кмітлива 86-річна бабуся. «Це неймовірна історія про відносини у родинах – теплі та турботливі у головного героя. І зневажливі один до одного у сім’ї іншого хлопчика – на контрасті було видно у різних діалогах. Прочитала книжку за один день. Хоча там більше 200 сторінок», - розповідає Юля. 
«Джуді-Муді» від американської письменниці Меган МакДоналд – сміятися-не-пересміятися. Дійсно,  у дитини настрій може мінятися, і це нормально. А головна ціль в житті – дізнатися, у  кого ж закохався вчитель. Джуді – персонаж із силою-силенною емоцій, допитливості, швидкості та непедбачуваності. Багато «подвигів» та ідей від Джуді моя донька повторила – і це було захопливо-весело. Батькам доводиться підтримувати своїх дітей, шукати з ними нові  рішення. А в «Джуді-Муді» - уже готові сучасні кейси. 
Ну а «Манюня пише фантастичний роман» від Наріне Абгарян підніматиме настрій щовечора, скільки читаєш книжку. Сварки і примирення, секрети – щоб усім розказати, щоб не дізнались батьки. Про різні характери дітей, які уживаються разом. Власне, прочитавши «Манюню», моя донька почала писати свій власний «роман». У зошиті в клітинку, із власними ілюстраціями. 
Мотивуючи свою дитину більше читати книжки, особисто я застосовую всі можливі способи, аргументації та комунікативні інструменти. Починаєм із інтелектуального шопінгу – літературу в книгарні вибираємо ретельно,  вдома гортаємо, настроюємося та читаємо. А як результат – формуємо колекцію прочитаних книжок, домашню дитячу бібліотеку та масу вражень. Бо вчимося думати незалежно, щоб креативити та створювати власних героїв.