час роботи
ТРК 10:00 - 22:00
UA
EN

НОВИНИ

Світлана Шелег
18-02-2022

Разом з Вікенд у Києві розповідаємо про київських вчителів, а саме про їхню життєву позицію, прагнення, методи роботи, переконання. Навіщо? Бо педагоги — інфлюенсери, які напряму взаємодіють з аудиторією і не залежать від алгоритмів соціальних мереж та рішень Цукерберга. Але якщо про погляди (чи їхню відсутність) популярного блогера можна дізнатись, загугливши його ім’я, то лайфстайл вчителів ще потрібно вивчати. Цю місію на себе взяли автори освітнього-соціального проєкту Teachers’ Self Upgrade, який мотивує вчителів на самовдосконалення та спонукає суспільство переглянути свої уявлення про професію педагога.  

Чому саме в торговому центрі? Бо вплив вчителя виходить за межі кабінету та й стосується не лише знань, а й стилю та іміджу. 

Наша нова героїня — Світлана Шелег, оптимістична вчителька історії у школі №202, яка любить працювати з хмарними сервісами, вміє створювати сайти для навчальних закладів і любить ділитись знаннями з іншими. 

Мій стиль змінився не під впливом професії, а віку. На першу роботу я, сімнадцятирічна дівчина, ходила в шортах, дарма що працювала в методичному кабінеті управління освіти. Зараз же дотримуюсь ділового стилю, адже вчитель має бути взірцем для учнів. Проте незмінна фішка мого образу — червона помада, яка має підкреслити красу усмішки та не скочуватись через кілька уроків. Обов'язково перед нанесенням помади обводжу контур губ олівцем.  

Згідно з дипломом, я можу працювати і вчителькою історії, і шкільним психологом. Історія мені цікавіша як предмет, а от знання з психології допомагають у роботі з дітьми. Помітила, що для учнів цінний мій оптимізм і віра в те, що будь-яку ситуацію можна вирішити. А ще вони розпізнають, коли вчитель з ними щирий, а коли ні.  

Для мене найскладніше у роботі — вміти розвʼязувати термінові проблеми. Часом ці труднощі пов'язані з організацією навчання, коли доводиться викладати свій предмет у різних кабінетах, де скрізь різне програмне та мультимедійне забезпечення. А інколи нестандартні ситуації виникають у стосунках з дітьми, їхніми батьками чи колегами. Проте я налаштована оптимістично, адже вчителю як універсальному бійцю під силу все.  

Живе спілкування не замінять жодні онлайн-курси, адже під час уроку вчитель не лише передає знання, а й дарує частинку себе. Наприклад, спогад про те, як Марія Іванівна поставила двійку, чи порада улюбленого вчителя так чи інакше формують ваш досвід. Буде шкода, якщо в майбутньому офлайн-освіта буде доступна лише для багатих верств населення, та здається, все до цього йде.  

У роботі я вибудовую модель «вчитель-старший товариш», яку я перейняла у моєї вчительки образотворчого мистецтва, а тепер ще й подружки Любові Іванівни. Як і вона, я можу вказати учню на помилку, але ніколи не сваритиму й не засуджуватиму. Для мене важливо, щоб діти почувались зручно та не боялись ставити запитання. І мій підхід дає результати: учні ще сваряться між собою, хто вийде до дошки. 

Дитячі пустощі — ось що найбільше тішить. Які ж діти милі, коли вітають з Днем вчителя, та якими ж зухвальцями й бешкетниками бувають під час уроків. Коли переступаю поріг школи, забуваю про все, що за її межами, — настільки мені до душі цей стан, коли навколо дитячий сміх та вирує життя. 

Між учнями 90-х і сучасними дітьми різниці немає. Кожна дитина від народження до дорослішання проходить одні й ті ж етапи: дошкільні роки — пізнання світу через ігри, початкова школа — отримання базових знань, середня ланка — початок формування критичного мислення. Що зараз, що 30 років тому підлітки стикаються зі схожими проблемами: перше кохання, конфлікти з батьками, пошук свого місця в групі. Змінилось хіба що середовище, в якому навчаються та зростають діти. Якщо мої ровесники в юності гострих емоцій шукали поблизу гаражів і недобудов, то на нинішніх дітей небезпека чатує в інтернеті.  

Дача на Чернігівщині — місце, де я забуваю про все. Тут погано ловить зв'язок, тож я впевнена, що ніхто не завадить мені поратись на городі, збирати ягоди в лісі чи просто насолоджуватись природою. Хочеться усвідомлено та з користю проводити час, адже що більше яскравих моментів, то насиченішим буде саме життя.